Війна між добром та злом. Між світлом і темрявою. Вона забирає найкращих і найдорожчих – батьків, синів, коханих чоловіків і ні в чому не винних діточок.

«Моє серце розривається на шматки. Я не вірю в те, що є ті близькі і рідні, яких я більше вже ніколи не обійму, не почую, не побачу їх щирі, веселі посмішки», – відвертість і біль морської прикордонниці Ірини, спонукали її до написання вірша «Війна».

Це був не перший вірш, який вона написала. Ще зі шкільної парти усі барви лірики відкрила нашій морській прикордонниці матуся Емілія, яка 28 років працювала в сільській бібліотеці. Талановита Емілія також є справжньою майстринею рими, сюжетів, поезій. І не випадково, будучи ще школярками, Ірина та її сестра-двійник Наталя, змережували зошити не тільки віршами про перше кохання, а й казками, які сьогодні оповідають вже своїм дітям.

Час плине, а безцінна творча пам’ять закарбовується на сторінках щоденника, який наша героїня завжди тримає біля серця.

Наразі Ірина навчилася поєднувати обидва важливі напрямки свого життя. Захист рідної землі тісно переплітається з творчістю морської прикордонниці. Він надихає на нові рядки лірики, яка окриляє та дає нову надію.